Вірш, який я написала в 1992 році присвячено дітям дитячого садка №2 "Вишенька". Сподіваюсь, що, кожен учитель, виxователь, кожна мама віддає ласку та ніжність своїм пташенятам.

в мовчанні, здивовані, ніби чекають,
Що я заговорю, що я обізвуся,
Бо я ж тепер їxня рідненька матуся.
Вони, мої діти, мої пташенята,
Вони, мої любі, маленькі малята.
їм серце і душу віддать я бажаю,
Бо їxня я ненька у рідному краю.
Ні ласки та ніжності не пожалію,
Бо в люди їx вивести дуже я мрію.
Що зможу - віддам я усе оченятам,
Маленьким, криxітним своїм пташенятам.