Учителю…
Який важкий, учителю, твій труд,
Коли в очах дітей байдужість бачиш,
Коли і сили, й розум ти даремно тратиш,
Тоді, учителю, важкий твій труд.
Який
приємний, вчителю, твій труд,
Коли ти
відчуваєш душ єднання,
Збулись у
дітях мрії й сподівання,
Тоді твій,
вчителю, приємний труд.
Буває,
вчителю, святий твій труд,
Коли
маленьке, серденько дитяче,
Відчує біль
чужий, з біди чужої плаче,
Тоді,
учителю, святий твій труд.
Буває
вдячним, вчителю, твій труд,
Коли тебе
згадають через роки
Ті, що пішли
у світ широкий,
Тоді,
учителю, твій вдячний труд.
Учителю, який легкий твій труд,
Коли дитячі очі світяться завзяттям,
Все хочуть вміти, все бажають знати,
Тоді, учителю, легкий твій труд.
Вівш дійсно про нас, ВЧИТЕЛІВ!!!
ВідповістиВидалитиДякую за поштовх.Трохи лірики поміж реактивів
ВідповістиВидалитиДе інші? Їх хочеться читати ще і ще ... Вони чудові...
ВідповістиВидалитиДякую за чудові поетичні рядки! На Ваші уроки хімії ходила б із задоволенням!
ВідповістиВидалитиЗ нетерпінням чекаю збірки авторських віршів...
ВідповістиВидалитиІрина Петрівна! Дуже гарні вірші!
ВідповістиВидалитиЩиро дякую. Пишу для душі. Публікуватиму на блозі й інші вірші.
ВідповістиВидалити